10.12.2009 | Author: haidamac | Posted in Закарпаття, меморіали, храми

У Вишково (мадярське Visk) ми приїхали в сильну зливу, що звичайно не сприяло ані вільному і спокійному огляду принад цього старовинного містечка, ані комфортному фотографуванню. Втім, до Вишково ми потрапили саме завдяки поганій погоді, інакше на той день був запланований вихід у гори.

Дорога на Вишково 

Вишково, що нині має статус селища, розміщене в Хустському районі у чарівному куточку Українського Затисся, притулившись до Вигорлятського хребта, по якому проходить кордон із Румунією.

Вигорлят 

Певно, більшості ця місцевість відома невеличким селом Шаян, що розміщене поряд, якому в повоєнні роки судилося стати одним із популярних бальнеологічних курортів. Втім, про Шаян тут не йтиметься.

Турул на центральній площі

І хоча порівняно зі своїми сусідами - Береговим та Севлюшем - Хустщина не є регіоном, переважно населеним угорцями (менше 4%), певно ці 4% припадають у першу чергу на Затисся, бо Вишково як історично, так і фактично - поселення мадярське.

Вже традиційний Турул і мадярський прапор на селищній раді - тому підтвердження. 

Центр

У центрі селища ми застали жвавий ринок та такий от фонтанчик.

На місці Вишкова колись містилося старослов’янське поселення, втім дуже швидко угорці витіснили слов’ян і у 1281 році на горі Вар-Хедь збудували замок, що контролював соляні каравани по Тисі. На жаль, на сьогодні від замку лишилися лише фрагменти земляних валів. Статус королівського місто отримало у 1329 році, ця ж дата позначеня на його гербі.

Путівник розказував, що однією з цікавинок є пам’ятник І. Лашшу, засновнику угорської статистики, але можливості під дощем його шукати не було. Натомість знайшли пам’ятник нашому Тарасу.

В центрі селища, традиційно для мадярських міст та сіл, декілька костюлів - католицький та реформаторський, однак їх я не фотографував, зважаючи на досить таки молодий вік порівняно з головною пам’яткою, яка знаходиться трохи далі центру, в тихій вуличці.

Готичний костюл

Оборонний готичний костюл збудований ще 1270 року. Зірка замість хрестів на шпилях вказує на його реформаторську конфесійну приналежність.

Поряд із ним - дерев’яна дзвіниця.

На жаль, потрапити до середини не вдалося, оскільки було зачинено. Служби проводяться тут у вихідні, відчиняють також організованим екскурсіям за попередньою домовленістю. 

Увагу привертає також невеличкий ботанічний сад біля стін костьолу.