«Старе село»

Перший і найбільший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті «Старе село»

Найбільший музейний проект Колочави має назву «Старе село». Організатори намагаються відтворити архітектуру й побут 19-го століття. Подружжя Марковичів розігрує для відвідувачів обряди тих часів.

Христина Маркович – мешканка села Колочава: "Молодьож хоче ся розвивати, видіти все, знати. А ми тоже, видите, дідо з бабою ще прийшов подивитися, як тото було давно. Тепер нагадала усьо: і цебер, і колиску. Тепер колиски які, панські усно".

Колочава відома тим, що там похований народний месник Микола Шугай, якого називають Робін Гудом українських Карпат. Але окрім могили – показувати туристам було нічого. Тому на полонині поставили 6 старих хат і жандармську дільницю.

Микола Маркович – мешканець села Колочава: "Люди кажуть, що це дуже доброє діло. Бо чоловік би тоту хату ніколи не продав, її би гриби з‘їли. А сяк чоловік продав, узяв гроші".

Кожну хату привозять до музею розібрану. На місці її заново збирає бригада майстрів. В експозиції – давні предмети побуту, принесені мешканцями Колочави. Попри те, що за стару хату пропонують до трьох тисяч доларів – продавати хочуть не всі.

Тетяна Цюбик – мешканка села Колочава: "Продавати її не будемо, бо це - спадщина нашої бабусі. Хай вона стоїть для дітей, щоб діти бачили, як давно жили люди".

Ганна Фоміна – туристка з Маріуполя: "Я приїхала з Маріуполя. Тут все дуже цікаве, вражає, як вміло відтворено минуле".

Музей знаходиться у місцевості, яка називається «Чертежик» під полониною Красною. Колочава об'єднала культуру гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, німців, євреїв, чехів і словаків.

До Музею «Старе село» веде кладка через річечку. У кошарі, смакуючи запашне сіно, бекають вівці. За масивними декоративними воротами просто неба влаштувалися 14 дерев'яних приміщень.  Серед них будинок ткача, бондаря, кушніра, бідняка, жандармерія, церковно-приходська школа XIX століття, колиба, млин, діюча кузня 30-40-х років ХХ століття зі знаряддями праці, єврейський комплекс - корчма і бужня (синагога з автентичним інтер'єром і кімнатою рабина).

Всі ці експонати "пам'ятають" Миколу Шугая. У найстарішу, столітню хатину, народний месник часто заходив погрітися і поїсти. З неї туристи починають знайомство з експозицією із 7 тисяч експонатів.

Привертає увагу житлова «хатина» — будинок І половини ХХ століття з унікальною колекцією ткацтва (колочавські полотна, одяг, рушники, вишивки, зразки весільного одягу, старовинний ткацький верстат і багато іншого).

Особливо цікаво оглянути 3-х секційну будівлю сільської школи разом із «літнім» класом (під відкритим небом), де вчилися одночасно Колочавські діти різного віку.

70-річний Маркович Микола грає на сопілці стародавні мелодії горян. Дружина Христина одночасно пряде, колише люльку-колиску і співає. Розповідає, що сама винянчила шістьох дітей. У печі потріскують поліна. На стінах образи святих. Комора, кухня, житлова кімната обставлені домашнім начинням минулого.

У жандармерії - телефон, мундири, гроші того часу. Є навіть підвал - темниця із гратчастими дверима, куди закривали підозрюваних у тяжких злочинах.

З нагоди 18-о річниці Дня незалежності України у музеї "Старе село" за сприяння народного депутата України Станіслава Аржевітіна, уродженця села Колочава, відкриті нові експозиції: садиба бірова - сільського голови, найбагатшого мешкинця  села, будиночок лісоруба, пастуха, чоботаря, сабова (який працює зі шкірою). Оригінальні музейні експонати в точності відображають життя і побут сільських мешканців різних соціальних прошарків і професій.

У будинку вівчаря можна побачити необхідні для приготування овечого сиру і вурди речі: путину (дерев'яне відерце для молока), мірки для молока - гелету ємкістю 12 літрів і кубки на 1 і 2 літри, пристрій для розмішування загуслого молока - баталув (дерев'яну палицю із прикріпленим на кінці гратчастим кругом), дерев'яні відра, мішалку і казан для приготування вурди, феделеш - дерев'яну бочку без верхнього дна, в якій зберігають бринзу.

У будиночку кравця поціновувачі старовини знайдуть ряд старовинних швацьких машинок і ножиці різних видів і розмірів.

Про працю лісоруба повідають різні види сокир (планкачі, барти, колуни, теслиці), пили (поперечна, подовжні, драчовка), цапина - інструмент для роботи з деревом.

Майстерність сабова можна оцінити по шкіряних постолах і поясах-чересах.

Як повідомила екскурсовод Марія Шетеля, у найближчих планах - відкриття дерев'яної церкви, споруда амфітеатру під лісом для проведення фестивалів і концертів.