Перший і найбільший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті «Старе село»
Найбільший музейний
проект Колочави має назву «Старе село». Організатори намагаються відтворити
архітектуру й побут 19-го століття. Подружжя Марковичів розігрує для
відвідувачів обряди тих часів.
Христина Маркович – мешканка села Колочава: "Молодьож хоче ся розвивати, видіти все, знати. А ми тоже, видите, дідо з бабою ще прийшов подивитися, як тото було давно. Тепер нагадала усьо: і цебер, і колиску. Тепер колиски які, панські усно".
Колочава відома тим, що
там похований народний месник Микола Шугай, якого називають Робін Гудом
українських Карпат. Але окрім могили – показувати туристам було нічого. Тому на
полонині поставили 6 старих хат і жандармську дільницю.
Микола Маркович – мешканець села Колочава: "Люди кажуть, що це дуже доброє діло. Бо чоловік би тоту хату ніколи не продав, її би гриби з‘їли. А сяк чоловік продав, узяв гроші".
Кожну хату привозять до музею розібрану. На місці її заново збирає бригада майстрів. В експозиції – давні предмети побуту, принесені мешканцями Колочави. Попри те, що за стару хату пропонують до трьох тисяч доларів – продавати хочуть не всі.
Тетяна Цюбик – мешканка
села Колочава: "Продавати її не
будемо, бо це - спадщина нашої бабусі. Хай вона стоїть для дітей, щоб діти
бачили, як давно жили люди".
Ганна Фоміна – туристка з Маріуполя: "Я приїхала з Маріуполя. Тут все дуже цікаве, вражає, як вміло відтворено минуле".
Музей знаходиться у місцевості, яка називається «Чертежик» під полониною Красною. Колочава об'єднала культуру гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, німців, євреїв, чехів і словаків.
До Музею «Старе село» веде кладка через річечку. У кошарі, смакуючи запашне сіно, бекають вівці. За масивними декоративними воротами просто неба влаштувалися 14 дерев'яних приміщень. Серед них будинок ткача, бондаря, кушніра, бідняка, жандармерія, церковно-приходська школа XIX століття, колиба, млин, діюча кузня 30-40-х років ХХ століття зі знаряддями праці, єврейський комплекс - корчма і бужня (синагога з автентичним інтер'єром і кімнатою рабина).
Всі ці експонати "пам'ятають" Миколу
Шугая. У найстарішу, столітню хатину, народний месник часто заходив погрітися і
поїсти. З неї туристи починають знайомство з експозицією із 7 тисяч експонатів.
Привертає увагу житлова «хатина» — будинок І половини ХХ століття з унікальною колекцією ткацтва (колочавські полотна, одяг, рушники, вишивки, зразки весільного одягу, старовинний ткацький верстат і багато іншого).
Особливо цікаво оглянути 3-х секційну будівлю
сільської школи разом із «літнім» класом (під відкритим небом), де вчилися
одночасно Колочавські діти різного віку.
70-річний Маркович Микола грає на сопілці стародавні мелодії горян. Дружина Христина одночасно пряде, колише люльку-колиску і співає. Розповідає, що сама винянчила шістьох дітей. У печі потріскують поліна. На стінах образи святих. Комора, кухня, житлова кімната обставлені домашнім начинням минулого.
У жандармерії - телефон, мундири, гроші того часу. Є навіть підвал - темниця із гратчастими дверима, куди закривали підозрюваних у тяжких злочинах.
З нагоди 18-о річниці Дня незалежності України
у музеї "Старе село" за сприяння народного депутата України
Станіслава Аржевітіна, уродженця села Колочава, відкриті нові експозиції: садиба
бірова - сільського голови, найбагатшого мешкинця села, будиночок лісоруба,
пастуха, чоботаря, сабова (який працює зі шкірою). Оригінальні музейні
експонати в точності відображають життя і побут сільських мешканців різних
соціальних прошарків і професій.
У будинку вівчаря можна побачити
необхідні для приготування овечого сиру і вурди речі:
путину (дерев'яне відерце для молока), мірки для молока - гелету ємкістю 12
літрів і
кубки
на 1 і 2 літри, пристрій для розмішування загуслого молока -
баталув (дерев'яну палицю із прикріпленим на кінці гратчастим кругом), дерев'яні
відра, мішалку і казан для приготування вурди, феделеш -
дерев'яну бочку без верхнього дна, в якій зберігають бринзу.
У будиночку кравця поціновувачі старовини знайдуть ряд старовинних швацьких машинок і ножиці різних видів і розмірів.
Про працю
лісоруба повідають
різні види сокир (планкачі, барти, колуни, теслиці), пили (поперечна, подовжні, драчовка),
цапина - інструмент для роботи з деревом.
Майстерність сабова можна оцінити по шкіряних постолах і поясах-чересах.
Як повідомила екскурсовод Марія Шетеля, у найближчих планах - відкриття дерев'яної церкви, споруда амфітеатру під лісом для проведення фестивалів і концертів.