Нижнє
Селище (укр
Ніжнє Село; венг. Alsoszeliscse) — село в Хустському районі Закарпатської області
України. Розташоване в 15 км. від районного центру і залізничної станції Хуст.
У межах села тягнеться унікальна і єдина в Європі природо-охоронна територія — «Долина нарцисів». Через село протікає річка Хустець, яка поблизу Хуста впадає в річку Ріка.
Якнайлегша дорога до Нижнього Селища — об'їзною дорогою на Хуст, у напрямку Міжгір'я (автотрасою Р-21) до с. Іза, а звідти повернувши праворуч прямуємо в село.
Перша згадка про Нижнє Селище в історичних документах відноситься до 1455 р.
У
1994 р. в селі Нижньому Селищі
була відкрита приватна сироварня (поки єдина в Україні). Швейцарська
організація, що займається соціальними проектами, допомогла місцевому населенню
зі спорудженням сироварні,
закупівлею і встановленням устаткування, очисних
споруд, із навчанням
персоналу. Тепер сир тут виробляється з екологічно чистого закарпатського
молока за швейцарською технологією, без вживання консервантів і добавок.
Оскільки «Селиська сироварня»
є соціальним проектом, то
молоко принципово не приймають у фермерських господарств — лише у звичайних мешканців цього села і ще п'яти
навколишніх. Виробляють сир трьох сортів: «Селиський», «Хуст» і «Нарцис Карпат».
Уже декілька років мешканці околиць Нижнього Селища Хустського
району Закарпаття щодня шикуються у довгу чергу перед сироварнею колишнього
вчителя математики Петра Пригари. Кожен із них здає йому по 7–8 л молока,
отримуючи за це понад 200 грн на місяць. А вчитель варить справжній
швейцарський сир.
Щодня сироварня переробляє дві тонни молока. На один кілограм фірмового ”Селиського сиру” йде 10–12 літрів.
Одноповерхова
будівля сироварні стоїть у самісінькому центрі Нижнього Селища. Задоволені всі:
і місцеві, які отримали серйозне джерело доходу у себе вдома, і господарі сироварні — адже
високоякісна продукція миттю розлітається, і туристи, які можуть на власні очі спостерігати за процесом «народження» сиру.
На дерев’яних стелажах рядочками лежать невеликі білі й жовті кружальця сиру. Панує різкий кисло-пряний запах, спочатку навіть неприємний. Тут сир дозріває. Що світліший — то молодший, а темніший — зрілий, дорогий. У підвалі постійно вогко, температура +14°С, стеля вкрита пінопластом — для термоізоляції.
Серед зали стоїть тумба з нержавіючої сталі — це машинка для стирання з сиру плісняви. Поки голівки дозрівають на полицях, вони вкриваються шаром грибка. Його треба зачовгувати.
У
спеціальному котлі молоко пастеризується та охолоджується до 38 градусів, додається
сичужний фермент, вироблений зі шлунку молодого теляти, який сквашує молоко.
Масу підігрівають, за годину - зціджують у спеціальні форми, які ставлять під
прес.
На смак свіжий сир нагадує звичайний, утім завдяки технології дозрівання, відточеної століттями, за кілька місяців з нього вийде твердий "швейцарець” із пікантним присмаком. Після соляної ванни голівки викладають на дубові дощечки й відправляють у підвал, де сир дозріває від трьох місяців до року.
Найдовше, півроку, в підвалі лежить сир сорту "Селиський". За цей час він стає аж коричневим. Є в господаря і колекція сирів, які лежать по кілька років. Вони не продаються. Ними сировар частує гостей. Сири, що лежать дуже довго, робляться дуже тверді.
Вартість екскурсії з дегустацією в 2009 р. — 20 грн. з людини. Приїжджати потрібно до 16:00 години, а ще краще вранці, коли відбувається процес сироваріння. Під час екскурсії детально розповідають і показують технологію створення сиру. Потім пропонується дегустація декількох сортів із вином. Після цього можна купити вподобаний сорт просто на місці.
Нижнє Село славиться також популярною етно-групою «Гудаки». Ансамбль складається з 8 членів. «Гудаки» не часто виступають на Україні, тоді як закордонні гастролі є для них регулярними: Швейцарія, Франція, Італія, Німеччина і тому подібне Перший альбом вийшов у 2003 р. під назвою «Гудаки». Далі, в 2006 р. послідував наступний диск. А в 2009 році у рамках проекту «Музичні вечори в Золотих Воротах» 1 жовтня в м. Києві «Гудаки» презентували нові творчі роботи і третій альбом «Гудаки не Люди».
«Гудаки» виконують лише народну музику без аранжування, вони грають і співають народний фольклор таким, яким він є.
У селі збереглася архітектурна споруда XVII ст., побудована в гуцульському стилі, — церква Св. Матері Параскеви.
