Музеї Закарпаття

МУЗЕЇ ЗАКАРПАТТЯ

Закарпатський музей народної архітектури та побуту – самобутній ансамбль української національної спадщини, що складається з архітектурних перлин старовинного закарпатського села і зразків найдавніших та найпоширеніших видів народного ужиткового мистецтва. Це один із перших в Україні музеїв просто неба. Відкритий для відвідувачів у червні 1970 р.

Із заходу на схід розташовані взірці житла і садиб закарпатців низовинних районів - долинян, а на пагорбі – горян: бойків та гуцулів, а також житлові споруди угорського та румунського населення.

У музеї під відкритим небом розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвінниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма. Загалом, у музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів.

Адреса: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33/а.

Тел. (03122) 3-73-92.

Відчинено: з 10ºº до 18ºº год., крім вівторка.

Плата за вхід: для дітей – 50 коп., для дорослих – 2 грн.

Екскурсія: для групи дорослих не більше 30 осіб – 15 грн., для групи дітей – 8 грн.

Закарпатський обласний краєзнавчий музей - працює з червня 1945 року. Його зібрання нараховують близько 110 тисяч експонатів, які знайомлять із багатовіковою історією та культурою краю. Експозиції, в залежності від тематики, об’єднані в окремі фонди, колекції, відділи:

- відділ народного мистецтва з особливо багатою колекцією музичних інструментів;

- відділ духовної культури й історії релігії;

- відділ природи з цікавою колекцією корисних копалин, гербаріїв, опудалами тварин;

- етнографічні фонди, в яких одних тільки народних вишивок налічується понад 2 тисячі;

- одна з найбільших в Україні колекція бронзових виробів - 3 тисячі предметів, більшість із яких датується ХIII – ХII ст. до н.е.;

- нумізматична колекція;

- колекція вогнепальної зброї ХIV –поч. ХХ ст.;

- старовинні манускрипти та ін.

Адреса: м.Ужгород, вул.Капітульна, 33.

Тел. (03122) 3-44-42.

Інтернет-ресурс: www.@muzeum.ua.

Відчинено: з 10ºº до 18ºº год., крім вівторка.

Плата за вхід: для дітей – 50 коп., для дорослих – 3 грн., екскурсія – 10 грн.

Мукачівський історичний музей - розташований у Мукачівському замку "Паланок”, одному з небагатьох, що вціліли до наших днів.

Замок є цінною пам’яткою історії та військової архітектури ХIV-ХVII ст. Упродовж століть він слугував для охорони торгових і військово-стратегічних шляхів. За всю свою історію належав багатьом правителям. Замок витримав чимало облог. Найтриваліша з них – із 1685 по 1688 р.р., яку організували австрійські імператорські війська; фортецю в цей час мужньо боронила княгиня Ілона Зріні. З 1703 по 1711 р. замок був оплотом національно-визвольної війни угорського народу під керівництвом трансільванського князя Ференца II Ракоці, в якій взяли активну участь повсталі русини - куруци.

Історію замку й Закарпаття в деталях відтворюють експозиції історії етнографії, природи та старожитностей. У 12 залах експонуються твори живопису, в тому числі старовинні ікони. До уваги відвідувачів кілька меморіальних кімнат, колекція писанок Закарпаття.

Адреса: м. Мукачево, Замок "Паланок”.

Тел. (03131) 4-40-53, 4-40-96.

Інтернет-ресурс: www.zamokpalanok.mk.uz.ua.

Відчинено: з 9ºº до 18ºº год., крім понеділка.

Плата за вхід: для дітей – 1,5 грн., для дорослих –3 грн.

Екскурсія: для групи дітей – 4 грн., для групи дорослих - 7 грн.

Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах - функціонує в Карпатському біосферному заповіднику як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний осередок. Це єдиний в Україні такий музейний комплекс.

Музейна експозиція складається із двох відділів - "Природа Карпат” та "Природокористування в Українських Карпатах”.

У першому відділі можна ознайомитися з історією Карпатських гір, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. Його окрасою є дві діорами – "Карстова печера” і "Буковий праліс”. Перша в деталях імітує інтер'єр карстової печери зі сталактитами і сталагмітами. Діорама "Буковий праліс” представляє фрагмент первісних незайманих лісів, що збереглися на вапнякових скелях Угольки – одного з масивів Карпатського біосферного заповідника, де дерева досягають велетенських розмірів, а їх вік - 300-500 років.

У другій частині експозиції розкривається тема природокористування в Українських Карпатах від початку колонізації, що розпочалася в пізньому палеоліті, близько 20 тис. років тому, і до наших днів.

Загалом, увесь музейний комплекс поєднує природу і культуру, сиву давнину і погляд у завтра, а відвідання його наповнює новим змістом наше розуміння величі первозданної природи і самої людини як її частини.

Адреса: м. Рахів, вул. Червоне плесо, 77.

Тел. (03132) 2-21-93, 2-26-28.

Відчинено: з 9ºº до 17ºº год., без вихідних.

Плата за вхід: для дітей – 50 коп., для дорослих –3 грн.

Екскурсія: для дітей – 1 грн., для дорослих – 5 грн.

Народний приватний музей "Сріберна земля” – яскравий приклад того, як у наш занадто стрімкий час виключно завдяки ентузіазму однієї людини абсолютно безкорисно зберігається і примножується культура наших предків.

Кількості експонатів, що зібрані на невеликій площі у 3-х музейних кімнатах, вистачило б, напевно на десяток виставкових залів, окремі з них – унікальні і могли б стати окрасою будь-якого столичного музею. Серед них – рукописне "Євангеліє” та ще 65 фоліантів релігійного змісту (ХVIII ст.), старовинна церковна чаша, ікона закарпатської школи живопису, перші українські гривні, рідкісні марки багатьох країн. Окрім цього, в музеї зібрано понад 200 зразків одягу, переважно гуцульського, 250 домотканих рушників, пряльні станки з мотовилами, велика кількість предметів домашнього вжитку (діжки, маслобойки, глечики, бербенички, розписані тарілки). Загалом експонати згруповані в 12 відділів - у залежності від тематики експозицій.

У музеї можна також помилуватися виставкою полотен закарпатського художника Тегзи В.В., який водночас є і власником музею. На картинах майстра – натюрморти із зображенням старовинних речей домашнього вжитку, культові споруди (дерев’яні церкви), пейзажі рідного краю.

Адреса: с. Грушово Тячівського району, вул. Прикордонна, 2.

Тел. (03134) 5-33-36.

Вхід вільний. Попередня домовленість про екскурсію – за контактним телефоном.

Хата-музей "Лемківська садиба”. Музейний комплекс створено у 1985 році. Він відображає життя і побут лемків – однієї з етнографічних груп українського населення.

Хата збудована в 1902 році з букових колод. До комплексу забудови входять: жила частина (хижа, сіни і комора) та господарські приміщення (стодола, хлів і хлівець), що знаходяться в одному ряду, під спільним дахом. Саме такий тип забудови характерний для етнографічної групи лемків.

У хаті зібрані предмети побуту, які відтворюють матеріальну культуру лемків початку ХХ ст.: у сінях - дерев’яна ступа, жорна, великі дерев’яні миски, діжки для капусти із солом’яною кришкою, в коморі - старовинні столярські інструменти, дерев’яні бочки, посуд, чоботи, у кімнаті - стіл, різьблене ліжко, шафа, дерев'яна колиска, що зроблені руками господаря.

Усе це та ще багато інших цікавинок Ви зможете побачити самі, завітавши у гостинне гірське село, де Вас радо зустріне фольклорно-етнографічний самодіяльний народний колектив "Лемківчанка”, що діє при музеї. Окрім пояснень та коментарів до музейних експозицій, учасниці колективу перекажуть Вам цікаві оповідки про життя лемків, заспівають веселі і жалібні лемківські пісні.

Адреса: с. Зарічево Перечинського району.

Тел. (03145) 2-15-42, 4-12-25.

Вхід вільний. Попередня домовленість про екскурсію – за контактними телефонами.

Кузня-музей "Гамора”. Діюча кузня - унікальний пам’ятник ковальського ремесла, оригінальність якого в тому, що для приведення в дію важких ковальських молотів під час виготовлення залізних виробів сільськогосподарського призначення використовується сила падаючої води з річки Лисичанки. За таким принципом працювали тут ковалі й раніше.

Кузня побудована на початку ХIХ ст. На річці була споруджена гребля для накопичення води у водосховищі. По відвідному каналу вода спрямовувалася на лопаті коліс кузні, які приводили в рух ковальські молоти вагою до 125 кг. Під їх ударами металічні болванки перетворювалися на заготовки для лопат, мотик, деталей плугів тощо. Колись чотири молоти обслуговували 16 майстрів, які уміли виковувати крім нехитрих знарядь праці селян також деталі для металевого фігурного тину, металевих ліжок та інших виробів, що мали на той час великий попит не тільки у краї, а й далеко за його межами.

Кузня працювала практично без перерви аж до часів радянської колективізації. Зараз існує як музей.

Адреса: с. Лисичево Іршавського району.

Тел. (03144) 2-26-04, 3-92-21.

Вхід вільний. Попередня домовленість про екскурсію – за контактним телефоном.

Музей ткацтва – дивовижний за своїм внутрішнім змістом  і цікавий за історією створення. Діє при загальноосвітній школі в с. Великі Береги Берегівського району. Виник і функціонує завдяки ініціативі директора школи та її учнів. Усі музейні експонати – старовинні речі, дбайливо збережені батьками школярів і перенесені у музейну кімнату самими дітьми. Серед них – чудова колекція старовинної вишивки на домотканому полотні, вік якої понад 130 років. Народні візерунки до сьогодні зберегли яскравість кольорів. А ще – ціла полиця найрізноманітніших прасок, якими користувалися закарпатські господині, багато глиняних глечиків, різних за формою та призначенням та інші речі домашнього вжитку.

Родзинкою музею є старовинні веретена і ткацькі верстати, за якими дівчатка старших класів на уроках виробничого навчання освоюють призабуте ремесло своїх прабабусь, старанно відтворюючи збережені візерунки на скатертинах та рушниках. Чудові вироби учнів не тільки експонуються в музеї ткацтва, а й на запрошення організаторів етнографічних виставок за кордоном виставляються у багатьох містах Угорщини, Словакії, Польщі.

с. Великі Береги Берегівського району

Тел. (03141) 2-20-79, 9-62-23, 9-62-89.

Відчинено: щодня, крім неділі. Попередня домовленість про екскурсію – за контактними телефонами.

Музей історії солекопалень – знайомить зі способами видобування солі на теренах Закарпаття в різні часи й історичні епохи. Знаходиться неподалік від Солотвинського солерудника, який є одним із найбільших у Європі (запаси солі тут становлять 300 млн. тонн, товщина шару промислової розробки – 300 м).

Аж до кінця 18 ст., поки не була побудована перша промислова шахта, сіль із Солотвинського родовища добувалася примітивним відкритим способом: шляхом розкопування звичайних, глибиною до 20 м, пізніше – конусоподібних ям глибиною до 150 м. Глиби солі піднімали на поверхню у шкурах буйволів, розрізали на правильні квадрати, ставили особисте клеймо солекопа і здавали королівському чиновнику. Умови праці солекопів були надзвичайно важкими, а винагорода – мінімальною.

Відвідавши музей, можна дізнатися не тільки про такі цікаві історичні факти, а й побачити знаряддя праці, одяг шахтарів, різні інженерні конструкції для видобутку солі.

смт. Солотвино Тячівського району

Тел. (03134) 2-10-06.

Вхід вільний. Попередня домовленість про екскурсію – за контактним телефоном.

Затисянський краєзнавчий музей - відкритий для відвідувачів у 70-х роках ХХ ст. у будівлі староугорської забудови (1895 р.).

Експонати музею знайомлять відвідувачів із історією, життям та звичаями угорськомовного населення Закарпаття. На території музейного двору під відкритим небом знаходяться хата вчителя, садиба бідняка, будинок середняка, греко-католицька церква – все це відображає життя і типовий побут жителів Затисянщини початку 20-х років минулого століття.

Адреса: с. Тісобикень Виноградівського району.

Тел. (03143) 3-23-22, 3-32-38.

Вхід вільний. Попередня домовленість про екскурсію – за контактним телефоном.