Церкви Міжгірщини

             У даний час на території району збережено 32 дерев’яні культові споруди, з них 27 національного значення, 1 місцевого значення.

Всі ці архітектурні пам’ятки побудовані в період XVIII-XIX сторіч, при їхньому спорудженні використані м’які породи дерев. Зведені у традиційних формах народного дерев’яного зодчества, здебільшого на підвищеннях. Вежі церков багатоярусні, в готичному стилі. До архітектурного ансамблю входять і дзвіниці, які будувались, зазвичай, разом із церквами. Такі споруди вдало вписуються в місцеві краєвиди, доповнюючи їх. Найстаріша з них - Миколаївська церква (1757 р.) с. Рекіти. Серед інших варто виділити Введенську церкву с. Розтока (1759 р.) та церкву Різдва Пресвятої Богородиці (1780 р.) – тип безверхих барокових будівель із дзвіницею над Бабинцем - с. Пилипець.

У більшості церков збереглися залишки старовинних іконостасів. Так, у Введенській церкві (1759 р.), яка знаходиться в с. Розтока, наявні фрагменти іконостасу XVII сторіч, а ікона 'Благовіщення' датується 1709 роком. Серед шедеврів дерев’яного зодчества слід виділити й церкву Різдва (1780 р.) у с. Пилипець, Миколаївську церкву із дзвіницею в с. Присліп, у якій збереглися ікони, датовані 1720-1740 рр.

Переважна більшість із них є діючими, але, на превеликий жаль, 40% сакральних дерев’яних споруд знаходиться в аварійному стані, на межі повної руйнації.

200 років храму в с. Торунь

200-річчя дерев'яного храму - подія видатна, особливо на Закарпатті, де православні храми в більшості своїй були зруйновані або обернені в уніати і побудовані вже в новий час. Свято-Введенський храм у селі Торунь Міжгірського району, за офіційними даними, побудований у 1809 році, при австро-угорській владі.

Дерев'яний храм пережив важкі часи, різні гоніння, але, Божою милістю, залишився неушкоджений, і після атеїстичного полону знов відкрив свої двері для віруючих.

Дерев’яна церква Св. Миколи (XVII ст.), c. Подобовець

Архітектурний пам'ятник бойківської архітектури – Миколаївська церква – знаходиться у мальовничій високогірній частині Міжгірського району в с. Подобовець.

Святиня споруджена приблизно в 1785 р. із дубових брусів і складається із трьох частин та двох зрубів, з'єднання виконані у формі «простого замку». Східний зруб у плані прямокутний і об'єднаний із нефом і бабинцем. Покрівля будівлі висока і двоскатна. Над зрубом бабинця височіє широка вежа, її завершення виконане у стилі бароко. Неф перекритий зведенням у формі коробу. Піддашшя на випусках вінців зрубу опоясує храм, а на західному фасаді утворює ганок на стовпчиках. А над самим ганком встановлений ярус із аркадою.

В ансамблі із храмом у північно-західному напрямку зведена дзвіниця. У плані прямокутна дерев'яна, двох'ярусна: перший ярус – рубаний, а другий – каркасний, голосники зроблені у формі віконниць.

Дерев’яна церква Св. Арх. Михайла (XVIII ст.), c. Негровець

Негровець (уг. Felsokalocsa) - село в Міжгірському районі Закарпатської області України. Розташоване у верхів'ї річки Теребля, на відстані 20 км від районного центру – Міжгір'я. Через село проходить автодорога Колочава – Міжгір'я.

У письменних джерелах село вперше згадується в 1463 р. У 1657 р. його розорило польско-шляхетське військо.

У Негровці є архітектурний пам'ятник дерев'яної архітектури – Церква Св. Арх. Михайла. У споруді храму відчувається досвід майстрів, що створили зразки святинь Марамороша

Спочатку святиня була споруджена в урочищі Потік – храм із трьома вершинами у стилі бойківської школи. У 1818 р. будівлю перенесли в Негровець і перебудували. Від початкового вигляду залишилися зруби стін і каркас нижньої частини вежі. Про це свідчить напис, зроблений на дверному обрамленні.

Сама споруда побудована з ялинових брусів, стіни вище піддашшя і покрівлі покриті дранню, а вежа і шпиль – дубовим лемешем. Із західного боку до зрубу нефа і бабинця прибудована нижня частина першого ярусу галереї. Верхня частина першого ярусу і другий ярус із аркадою являють собою каркасну конструкцію. У плані східний об'єм прямокутний і вузький. До високого даху нефа і бабинця підходить двоскатний нижчий дах. Над бабинцем побудована квадратна дзвіниця з каркасом, підсебиттям і аркадою голосників під чотирьохскатним шатровим дахом, який переходить у високий шпиль. Дзвіниця оточена піддашшям, воно спирається на випуски вінців зрубу.

Перекриття у всіх трьох частин різне: неф – у формі короба, східний об'єм – трапецієвидний, а над бабинцем – плаский із виходом на хори біля західної стіни нефа. Всередині храму збереглося декоративне різьблення XVIII ст.

У північно-західному напрямі від церкви побудована дзвіниця – в плані квадратна з каркасами. Довкола нижнього ярусу влаштоване піддашшя і зашито вертикально дошками, а верхній ярус – відкрита аркада голосників. Дах дзвіниці чотирьохскатний у формі шатра з чотиригранними ліхтариками, а крівля покрита дранню.