Музей-пам'ятник барокової архітектури кінця XVIII ст.

Церква Пришестя Святого Духу

На пагорбі в центрі села, ліворуч від траси, стоїть ошатна дерев'яна двохзрубна Святодухівська церква із дзвіницею (XVІII, 1795 р.), збудована майстром Ф.Гекка. Храм виразно контрастує із приземистою новішою церквою неподалік. Нещасна сусідка-святиня пріє під бляхою. Новішій святині з її заскленою на манер сільських хат вірандою, забраною в забрало бляхи дзвіницею (до речі дзвіниця раніше належала саме архітектурному шедевру поруч) і простими залізними воротами і не снився той захват, який відчуваєш, дивлячись на церкву-сусідку, що височіє на пагорбі вже не одне століття.

Святодухівська церква в Колочаві тридільна, двохзрубна, зведена з ялинових брусів, крита гонтом, а дахи вкриті дубовим лемехом. Під такі розкішні форми скроїти бляшаний панцир непросто – і це супер. Врятовано й інтер’єр храму — почасти через те, що храм - недіючий. Через міжконфесійну суперечку між численною православною та невеликою греко-католицькою громадами села храм так і стоїть пусткою. Біля входу — витончених форм двоярусна каркасна галерея з аркатурою. Є піддашшя, щоб вірні могли сховатися і від снігу, і від сонця. З бабинця виростає квадратова вежа дзвіниці. Є ще дві веші - ліхтарики із хрестами, що встановлені на гребенях дахів. Один хрест покосився, інший бадьоро тримається. Навіть дерева навколо Святодухівської церкви — не просто зелені насадження, а пишний почт королеви.

Зараз ведеться капремонт дерев'яної церкви. У дворі храму насамперед привели в належний вигляд три могили чеських жандармів, убитих Миколою Шугаєм. Зробили нову дерев'яну загорожу, відновили внутрішнє убрання. Шукають спосіб повернути сюди вівтар, вивезений до Музею народної архітектури і побуту Закарпаття, який знаходиться в Ужгороді у 230-річній церкві Шелестівській.