Водограй «Шипіт»

Багатоступінчатий водограй «Шипіт»

На північному схилі Боржавської полонини, де з гори Великий Верх (висота над рівнем моря – 1598 м), із великого підземного джерела, що б’є ключем (у народі кличуть його «Морським оком»), бере початок потічок, на якому на висоті 744 м над рівнем моря знаходиться водограй «Шипіт» (заввишки 12 метрів). 

Смерековий ліс і букові схили біля водограю «Шипіт»

Ущелина, де знаходиться водограй «Шипіт», – дуже мальовнича. Букові ліси чергуються із віковічними смереками, роблять його привабливим для відпочинку. Тим більше, що зовсім недалеко знаходяться схили, на яких побудовано лижні витяги. Навколишні ліси багаті на гриби, а полонини – на ягоди: чорниці і брусниці.

Дорога до «Шипоту» і ступені-водограї на потоці

Дорога в цю місцину розпочинається з села Пилипець, яке заснував вівчар Пилип майже 600 років тому (село знаходиться на висоті від 550 до 650 м над рівнем моря). Вона до половини асфальтована, а далі - тверда кам’яна грунтова. Тому в будь яку пору року немає проблеми добратися сюди транспортом. Підприємливі бізнесмени і прості селяни за останні роки створили комфортабельні умови для приїжджих... І з кожним роком цей комфорт поліпшується. Будиночки в основному дерев’яні, що створює особливий колорит навколишнього пейзажу.

В селах є старовинні церкви, що доповнюють туристичну привабливість цього краю. Зокрема, в селі Пилипець їх дві – старовинна дерев’яна – греко-католицького обряду і нова кам’яна – православного обряду. Обидві церкви побудовані поруч Рукотворні перекати і дике каміння на струмку, що живить водограй «Шипіт» одна з одною. Будинки в селі Пилипець і навколишніх селах добротні, різних часів побудови.

А на півночі інший хребет – Бескиди. Тому природа навколо не просто чудова, а неописувано казкова.

Села Нижній і Верхній Студений, Пилипець, Подобовець, Ростока, Ізки – це по справжньому осередки цікавого і привабливого. А поряд село Келичин – батьківщина Президента Підкарпатської (Пудкарпатської) Русі – України (що, влившись в Українську державу, отримала назву Закарпатська область), замученого сталінськими катами – Августина Волошина.

Між іншим ця місцина Карпат дуже подібна до Середнього Уралу. Настільки схожа, що, якщо людину, яка заснула в Карпатах, в якомусь із вищеназваних сіл, уві сні перемістити на Середній Урал, то, прокинувшись, вона спочатку і не зрозуміє, що вона за 5000 км від своєї Батьківщини. Ось тільки поглянувши на будинки і інфраструктуру, зрозуміє, що вона – не в центрі Європи, а на межі Європи й Азії.

Яка ж дивна наша планета. Ніби велика і... водночас – маленька.