Зараз Солотвино відоме, передусім, як лікувально – оздоровчий курорт. З 1968 тут практикують лікування астми та інших захворювань дихальних шляхів у спеціальних палатах, розташованих на глибині понад 200 м. У 1976 р. було побудовано Українську республіканську алергологічну лікарню, яка успішно працює до тепер.

 «Гучно закрилися двері громіздкого ліфту. Ми спускаємося вниз на глибину 300 метрів і через хвилини дві опиняємося у величезному підземеллі. Шахта №9 Солотвинського солеруднику - прямокутної форми площею 4500 квадратних метрів. Тут медики Української Алергологічної лікарні методом спелеотерапії лікують хворих на бронхіальну астму та алергічні захворювання дихальних шляхів. У підземних відділеннях постійна температура 22-23 градуси, відносна вологість — 20-26 відсотків, повітря асептичне, вміст мікробів у ньому в 5-7 разів менший, ніж в операційній залі, немає радіації і впливу електромагнітних полів. Лікує саме повітря, насичене біологічно активним аерозолем хлористого натрію. Він позитивно діє на слизову дихальних шляхів, сприяє процесу відкашлювання, гасить джерела інфекцій в органах дихання, підвищує імунітет людського організму. Хворі там перебувають у дві зміни: з 14 до 19 години - денний сеанс, із 20 до 7 години ранку - сеанс нічний. Упродовж цього часу сплять, відпочивають, спілкуються, читають чи грають в шахи в 3-6-8 місних палатах.

Дитячі палати розміщені окремо - на іншому боці. Шахта №9 оснащена вентиляційною системою, що забезпечує провітрювання лікарняних палат, водопроводом та каналізацією, електроосвітлюванням, телефонним зв'язком. Для віруючих усіх християнських конфесій побудована капличка. Щороку на Різдво або на Великдень тут відправляють літургію. Для повного курсу лікування потрібно пройти 18-22 сеанси спелеотерапії упродовж 24-26 днів. І як результат у 80-85% дітей і 90-95% дорослих наступає стійка ремісія - хвороба відступає на рік-два а то й більше. А малим дітям після кількох лікувальних курсів можна позбутися бронхіальної астми назавжди.

Піднімаємося на поверхню і йдемо у приміщення Української Алергологічної лікані. У головного лікаря Ярослава Васильовича Чонки цікавимося історією створення закладу. Ідея лікувати хворих на бронхіальну астму та алергічні захворювання дихальних шляхів у соляних підземеллях уперше виникла у поляків. Було помічено, що серед працівників шахт немає хворих на астму і туберкульоз. У 1959 році у штольні, підземній проходці міста Велички, що біля Кракова, почали лікування на глибині 200 метрів. А в жовтні 1968 року цю методику вирішили впровадити у закарпатському містечку Солотвино, поставивши перші ліжка теж на глибині 200 метрів.

Кілька мільйонів років тому на цьому місці був океан чи велике глибоке море, яке згодом перетворилося на соляний пласт. Коли росли наймолодші в Європі гори Карпати, вони видавили цей соляний прошарок і зробили його куполоподібним. Протяжність цього куполоподібного соляного масиву в Закарпатті — 85 кілометрів, далі він тягнеться через Польщу і аж до Середземного моря. А товщина його різна, приміром, на шахті №9 - 280 метрів придатного для лікування соляного прошарку, але він тягнеться ще впродовж двох кілометрів. Тому в 1976 році була збудована Українська Алергологічна лікарня (тоді - Республіканська алергологічна лікарня) на 260 ліжок. Вона мала всесоюзне призначення, і місця були поділені між республіками. Наприклад, Прибалтика мала одну дорослу та одну дитячу путівку на лікувальний курс, Казахстан - по чотири, Росія - десять тих і тих. Нині протягом року лікарня приймає біля 3000 хворих, із них - 1000 дітей звідусіль - із України, Росії, Німеччини, Угорщини, Ізраїлю, Словаччини і може вмістити 260 хворих  у люксах, напівлюксах і звичайних палатах. Щоправда, у літні місяці буває переповнення, тому за путівками треба звертатися завчасно, тобто зв'язуватись із нами за місяць на зимовий заїзд і за три місяці - на літній. Тут на місці проводять дослідження і призначають лікування, враховуючи супутні захворювання.

Протипоказана спелеотерапія хворим на ішемічну хворобу серця, гіпертонію, захворювання нирок і центральної нервової системи з порушенням церебрального крово- і лімфообігу.

Місцеві лікарі застосовують медикаментозне та немедикаментозне лікування, серед останнього - фітотерапія, елетролікування, магнітотерапія, голкорефлексотерапія, електроакупунктура, лазеротерапія, вібромасаж, лікувальна фізкультура. Лікарня має три терапевтичних відділення для дорослих, дитяче відділення, палати інтенсивної терапії та реанімації, рентгенівський, стоматологічний та алергологічний кабінети, ЛОР - кабінет, лабораторно-діагностичне відділення, кабінети функціональної діагностики, фізіотерапевтичне відділення з кабінетом голкорефлексотерапії, зали лікувальної терапії. Медики та науковці Української Алергологічної лікарні проводять експерименти у лікуванні інших недуг. Зокрема, допомагають при шкірних алергічних хворобах - мікроклімат шахт лікує різновиду алергію. А шкірні алергічні хвороби - це в основному харчова алергія. Вони допомогли також вже 250 пацієнтам із опіками - в асептичному середовищі добре загоюються рани і розсмоктуються рубці. Бо опікова хвороба, за словами головного лікаря Ярослава Васильовича Чонки, - алергія до власних пошкоджених тканин, внаслідок чого утворюються величезні грубі рубці. Також вода соляних озер, що зовсім неподалік від Української Алергологічної лікарні та підпорядковані їй, лікує псоріаз, шкірні та суглобні захворювання, простудні хвороби у дітей. Своїми лікувальними властивостями озера перевершують навіть знамените Мертве море... У них настільки високий вміст солі, що людина не потопає, а вийшовши з води, навіть після сухого витирання сіль залишається на шкірі і лікувально діє, глибоко очищуючи пори. Сюди, на соляні озера, можна приїжджати, звісно, тільки влітку».

http://www.verhovina.com.ua/?path=202/216&obj=598

 Щорічно влітку до Солотвино приїжджає багато туристів, щоб полежати в солоних озерах, куди ропа (насичена солями вода) потрапляє безпосередньо з шахти. Найбільшим із солоних озер Солотвино є озеро Кунігунда, глибина якого становить 1 - 8 м., а площа поверхні 800 м. Озеро містить лікувальну ропу та сульфідну грязь. Вода в озері у декілька разів солоніша за морську воду. Концентрація солі близько 200 грам на літр. У цьому Ви можете переконатися, вийшовши з води і постоявши на сонці 5 хвилин - на Вашій шкірі почне кристалізуватися сіль і з'являться маленькі крупинки. Щільність води настільки велика, що людину просто виштовхує на поверхню. Відчуття від плавання в такій воді дивні. Можна без особливих зусиль підняти ноги і руки вгору і при цьому ти все одно залишаєшся на поверхні води. Тут дуже швидко можна навчитися плавати. Єдине зауваження - не раджу пірнати із розплющеними очима - дуже щипатимуть. Вода в озері тепла - 25-27 градусів.

Історія виникнення Солотвинських озер почалася з моменту запуску соляної шахти у 1902 році. Шахта провалилася на 20 метрів, утворивши котловину, заповнену водою. Так з’явилося озеро Кунігунда. Згодом стали з’являтися й інші озера. Ніні у Солотвині є кілька озер: з прісною водою, із солоною водою і з йодованою. Якщо солоні озера корисні всім, то в йодованій воді далеко не кожному можна купатися. Тут не зашкодить консультація досвідчених фахівців. Розчин солотвинських солоних озер належить до високомінералізованих (30-32 г/л), слабколужних, хлоридно-натрієвих лікувальних вод. У солоному розчині і палаговій грязі присутні рідкісні елементи: силіцій, цезій, бром, фтор, рубідій.