Понеділок, 23.04.2018, 05:07
| RSS

Печери Закарпаття

 Туристичні об'єкти
Написав Сергій Овчаренко
П'ятниця, 21 вересня 2007 23:53
     На території Закарпаття відомо близько 50-ти печер. Жодна з них не є екскурсійною, але при бажанні Ви можете відвідати печери Угольського масиву та урочища Черлений Камінь, отримавши спеціальний дозвіл у Карпатському біосферному заповіднику (тел.: 8(03132)22193). Також Ви можете отримати всю необхідну інформацію в ужгородському спелеогуртку за тел.: 8(0312)614023, Омелян Ваш.
     Більшість печер Закарпаття знаходиться на території Тячівського району. Це печери біля сіл Мала та Велика Уголька, а також печери урочища Черлений Камінь, що неподалік від села Нересниця. На території Угольського масиву відомо біля 30 карстових порожнин, входи до яких знаходяться досить високо (100-300 м) над рівнем долини.
     Найбільшою і, мабуть, найгарнішою печерою Українських Карпат є печера ** Дружба (Романія). Вхід у шахту розташований на висоті близько 500 м у буковому лісі на околиці с. Мала Уголька. Він знаходиться на дні неглибокої триметрової карстової лійки еліпсовидної форми зі стрімкими обривистими стінами. Загальна довжина всіх досліджених ходів печери Дружба становить 900 м, глибина – 45 м. Температура повітря в різних частинах печери коливається від +5 до +8°С, вологість становить 95%.
     Печери Угольки – це справжні музеї природознавства. Вони різноманітні за своєю морфологічною структурою, за кількістю і видом натічних форм, площею та кількістю поверхів. Висока концентрація порожнин на порівняно малій площі вказує на інтенсивність розвитку підземного карсту в цьому районі.
     У відслоєннях на річці Великій Угольці палеоботаніки знайшли відбитки листя магнолії, лавра, пальми, мирта, винограду та інших субтропічних та тропічних рослин, які росли 25 млн. років тому. У печері Молочний Камінь виявлено стоянку первісних мисливців.
     У кількох десятках кілометрів від печер Угольського масиву знаходиться система печер Черлений Камінь, яка має зовсім інше походження і структуру. Система розташована у північно-східному напрямку від с. Нересниця Тячівського району. Печери урочища Черлений Камінь представлені чотирма великими кількаповерховими порожнинами загальною довжиною від 200 до 700 м, глибиною від 24 до 56 м, та кількома маленькими, довжиною від 5 до 25 м. Породи печер Черленого Каменя мають характерне темно-червоне забарвлення, що пояснюється наявністю тривалентного заліза або його оксиду в цементуючій складовій породи. Печери відносно молоді, доказом чого є тип їхньої структури (вони закладені в основному по тектонічних розломах у породі), а також мала кількість натеків та невеликі розміри сталактитів. Походження печер має виражений тектонічних характер, на що вказує наявність довгих прямих паралельних ходів, висота яких сягає трьох-п’яти метрів, хоч подекуди їх розміри неможливо визначити, оскільки деякі тріщини поступово звужуються до непролазних.
     Печера Сифон (сифон – це хід, заповнений водою або рідкою глиною) найглибша в урочищі Черлений Камінь: її глибина сягає 59 м. Верхня частина складається з невисоких залів із великою кількістю каміння, брил, плит, що утворилися внаслідок обвалів ходів. На переході з верхньої до середньої частини печери на стінах із тріщин з’являються сталактити та ребристі вертикальні натеки.
     Печери системи Червоний Камінь досить перспективні у плані пошуку продовжень ходів.
     У Рахівському районі природні печери невідомі, але є багато старих закинутих шахт. Найцікавішими є Довгоруня та Черемшина, які знаходяться неподалік від села Ділового. Ці шахти є антропогенними утвореннями, але їх вертикальні ділянки мають природне походження.
     У Перечинському районі відомо кілька маленьких тектонічних печерок, розташованих на хребті Санаторія на висоті приблизно 500 м, а також печера на горі Полонина Руна (1497 м).
     У Великоберезнянському районі природні порожнини розташовані недалеко від села Лубня, найбільша з них, завдовжки 138 м, – печера Ролінг Стоунз.
     В Ужгородському районі, на північ від с. Глибокого, є кілька шахт, утворених внаслідок добування залізної руди для анталовецького ливарного цеху в 30-х роках ХХ ст. Печери різні за довжиною – від кількох метрів до 240 м. Очевидно, до нашого часу збереглися не всі штольні, частина з них обвалилася.
     Печери – тонко збалансована екосистема. Тому першочерговою вимогою до відвідувачів є бережне ставлення до їх середовища та унікальних мешканців.
Умовні позначення:
*** – заслуговує на окрему поїздку;
** – цікаве місце для відвідання;
* – є на що подивитись.
Джерело інформації: Закарпаття – сплануй і подорожуй. Туристичний путівник. – Ужгород: "Ліра”, 2003. – 120 С.

Ужгородські спелеологи "подарували" Закарпаттю кілометрову печеру

Середа, 23 вересня 2009, 08:59

     Ще у 80-ті роки минулого століття рахівським спелеоклубом "Селеніт" в урочищі Черлений Камінь Тячівського району були відкриті печери, закладені у конгломератах. Ходи цих печер проходять по тріщинах, утворених у надрах невеликого гірського масиву, який розтріскався, намагаючись "сповзти" вниз, у долину річки Терешул, правої притоки Тересви. Спускаючись углиб масиву на десятки метрів, ці тріщини переходять одна в одну, розширюються та звужуються, перетинаються між собою, а місцями перекриваються кам’яними завалами та глиняними висипками, створюючи заплутані кількасотметрові ярусні печери. Три з них, Сифон, Каньйон і Нова, знаходяться поруч одна від одної, і багато років можливість їх з’єднання в єдину систему знову і знову штовхала дослідників на пошук нових ходів, проведення топографічної зйомки для отримання точніших карт печер, розбирання завалів... У 2005 році Олексій Жданович, керівник ужгородського спелеоклубу "Банзай-Ра", знайшов прохід між печерами Нова та Каньйон. Їх загальна довжина склала 539 метрів, що вивело печерну систему Каньйон-Нова на друге місце серед найдовших печер Закарпаття. Перше місце зі своїми 980-ма метрами довжини впевнено посідала карстова печера Дружба, закладена у вапняках, яка знаходиться у тому ж Тячівському районі, на території Карпатського біосферного заповідника. Подальші пошуки проходів між системою Каньйон-Нова та печерою Сифон не принесли результатів, і на кілька років пошукова діяльність спелеологів в урочищі Черлений Камінь затихла.



Натічні сталактити в печері «Дружба»

 

Цього року ідеєю з’єднання всіх трьох печер у єдину систему запалились гуртківці спелеосекції "Lynx" Ужгородського Палацу дітей та юнацтва. Були підняті топографічні матеріали, які показали, що ходи верхніх ярусів Каньйону та Сифону в одному місці підходять близько один до одного. "Там і будемо шукати!" – вирішили гуртківці і почали планувати першу поїздку в рамках проекту "Печерна система Черлений Камінь". За літо ми здійснили три поїздки тривалістю 3-4 дні кожна. У перший приїзд були досліджені ходи Сифону та Каньйону у районах можливого з’єднання та зроблена топографічна прив’язка найближчих точок цих двох печер. Вдома інформація була занесена до комп’ютерної програми "Walls", яка обробляє топографічні дані та будує карти печер, і ми отримали обнадійливі результати. По-перше, найближчі між собою ходи Сифону та Каньйону закладені по одній тріщині, а це значить, що обидві печери утворювалися як єдина система, і лише згодом ходи-з’єднання між ними заповнилися обвальним матеріалом та глиною. А по-друге, найближчі між собою точки цих печер віддалені одна від одної на відстань біля 4-х метрів. Це надало нам наснаги і впевненості у подальшому пошуку. У другу поїздку, в якій, до речі, брала участь наша колега із литовського спелеоклубу "Aenigma", надавши їй тим самим міжнародного статусу, в обох печерах були досліджені ходи у районах можливого з’єднання. Ми шукали місця, звідки можна буде почати розкопувальні роботи. У Каньйоні з’єднувальна тріщина перекривалася глиняною висипкою, а у Сифоні вона була завалена кам’яними брилами. В обох місцях можна працювати! З піднесеним настроєм ми очікували третьої поїздки. І вона виявилася вдалою! На розкопувальні роботи вийшли дві двійки, плануючи пробиватись назустріч одна одній з різних печер. Під час роботи в розкопі нам було добре чути наших колег, які копали назустріч. Це додавало сил і надії на вдале закінчення справи. За звуком ми також уточнили напрямок прикладання зусиль – ближча точка Сифону виявилася зовсім не в тому місці, де ми розраховували. Аж ось, через кілька годин роботи з’явився перший отвір у глині і друга двійка побачила наше світло, а ще через хвилину у розширеному отворі відбулося символічне потискання рук, яке засвідчило народження печерної системи Черлений Камінь! Ми були неймовірно раді такій удачі – печери були розділені лише метром глиняно-кам’яного завалу. Печера ніби піддалася нам, "забезпечивши" легкий розкоп, а таке буває не часто...  Наступного дня був пройдений траверс усіх трьох печер: спелеологи зайшли у Нову, пройшли Каньйон і вийшли із Сифону, практично довівши єдність печерної системи. Після приїзду додому ми перевірили кадастрові дані і виявили, що печерна система Черлений Камінь має у довжину 1200 метрів – вона перша і поки що єдина печера на Закарпатті, довжина якої більше кілометра. Ну що ж, наш рідний краю, цей подарунок – тобі, найгарнішому та найдивовижнішому серед усіх місць!

 

 

Омелян Ваш, керівник спелеосекції "Lynx" ПАДІЮНу, для "Закарпаття online"


Погода
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Календар
«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Наше опитування
Звідки ви про нас дізналися?
Всього відповідей: 355
Статистика
счетчик посещений