Неділя, 19.11.2017, 13:06
| RSS

Кузня-музей "Гамора"

Діюча водяна кузня-музей "Гамора" в Лисичеві


Фото Олени Крушинської, 2008 р.ЯК ПОТРАПИТИ:

- як правило, ковалі працюють у кузні щодня з 8 до 16, але надійніше буде попередньо узгодити дату і час приїзду з господарем Віктором Петровці (тел. +38 067 902 77 21), щоб гарантовано побачити "гамору" в дії;

- приїхати на щорічний фестиваль етномузики та ковальського мистецтва, що проводиться у Лисичеві в останні вихідні червня.

Назва "гамора" походить від слова "гамор" - "молот" (нім. "hammer"). Існує ще одна версія походження назви - від прізвища власника, австрійського підприємця Гамора

Фото Олени Крушинської, 2008 р.Вода надходить кількасотметровим обвідним каналом з греблі на річці Лисичанці, падає на колесо, обертаючи його разом із валом, з якого рух передається на молот

Точна дата заснування кузні в Лисичеві невідома. У 1760-х на цьому місці діяла потужня паперова фабрика (папірня) графа Телекі. Тоді вперше було використано силу води, яка приводила в рух вісім валів. А з 1850-х років почала діяти водяна кузня - збереглися тогочасні дані про виготовлення в ній сільськогосподарського реманенту. Майстрами в ній тоді працювали словаки, які мали в Лисичеві своє поселення. Тому зрозуміло, що конструкція "гамори" є аналогічною до таких "гамор" в Німеччині та Словаччині, які, очевидно, були типовими для території Австро-Угорщини.

Фото Олени Крушинської, 2008 р.Кузня працювала на повну потужність до 1990-х років, поки повінь 1998 року (та сама, що майже знищила Музей лісу і сплаву на Синевирі) не зруйнувала греблю, і кузня не зупинилася. Але після повені "гамору" взяли в довгострокову оренду підприємці, подружжя Віктора та Ольги Петровці. Власним коштом и силами вони збудували нову греблю, зробили капітальний ремонт будівлі самої кузні, зберігши первісний варіант її механізму.

Тепер "гамора" стала унікальним об'єктом. Маючи статус музею і пам'ятки ковальського виробництва, вона водночас діє і як нормальна кузня, де виготовляються звичайний реманент для мешканців Лисичева та довколишніх сіл: лопати, мотики, рогачки для винограду, аршови (заступи). Зрідка виготовляють підкови — на сувеніри для туристів. Як каже господар Віктор Петровці, на реманент їхнього виробництва завжди є "черга" бажаючих, адже такі куті інструменти надзвичайно якісні і довго служать.

Таким чином, лисичевська "гамора" є ЄДИНОЮ ДІЮЧОЮ ВОДЯНОЮ КУЗНЕЮ В ЄВРОПІ, де подібні "гамори" збереглися, але виконують лише функцію музеїв.

Фото Олени Крушинської, 2008 р.Фото Олени Крушинської, 2008 р.














На початку ХХ ст. працювало п’ять водяних коліс потужністю вісім кінських сил кожне (зараз залишилося лише два). 15 ковалів безперестанку працювали у три зміни. У них було стільки ж помічників, а також інженер, управитель, обліковець і комірник. «Гамора» виробляла продукцію для мешканців краю та на експорт в Угорщину, Румунію, Югославію. Нині тут працює лише 4 ковалі. Робота шкідлива, особливо для легенів, і молоді односельці не поспішають поступати в учні на "гамору"...

На жаль, ми приїхали в день, коли гамр зняли для профілактичного ремонту, тому сам процес кування побачити нам не вдалося. А от колесо для нас запустили.

 

 

 

Коваль Михайло Пилипчанець

 

У книжці "Народна архітектура українських Карпат" подається детальний опис кузні, яку автори датують кін. XVIII ст.:

Кузня з водяним приводом («гомарня»). С. Лисичеве Іршавського р-ну Закарпатськоїобл.Кінець XVIII ст. а - поперечний розріз, б - вид з боку водяних коліс.Джерело: Народна архітектура українських Карпат. - К. : Наукова думка, 1987 р., с. 174

Конструкція "гамори": а - поперечний переріз, б - вигляд з боку водяних коліс.

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

Східна стіна кузні, де знаходяться водяні колеса

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

Жолоб уздовж східної стіни, на рівні даху, куди надходить вода з обвідного каналу і звідки падає на колеса

Основний будинок - довжиною 31 м, шириною 8,5 м, висотою - 7,75 м, на кам’яному фундаменті. Стіни західного, північного та південного фасадів викладені з природного каменю неправильної форми, не тиньковані. Стіна східного фасаду - дерев’яна, каркасна, тинькована; стіна, що розділяє внутрішній простір на дві половини, викладена з цегли. Перекриття балочне, на нього покладено настил з дощок. Дах двосхилий, зараз покритий азбестом. Вздовж східної стіни йде дерев’яний жолоб.

Робочий механізм кузні.Джерело: Народна архітектура українських Карпат. - К.: Наукова думка, 1987, с.175

Робочий механізм кузні

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

Робочий механізм кузні складається з осі молота, молота, дерев’яної балки (25 : 22 см), брусів кріплення осі молота, бічних опор молота (дерев’яні балки 48 : 33 см), підставки під наковальню, стальної наковальні (рис. 79). Механізм регулювання складається з чотирьох палок, перша прикріплена у верхньому кінці водяного жолоба, від цієї палки перпендикулярно йде привід до спеціально зробленого диска, який щільно прикриває отвір у днищі водяного жолоба. Майстер, якому необхідно привести в рух молот, тягне донизу четверту палку і таким чином піднімає диск, через який вода попадає на барабан, він починає крутитись і приводить у рух молот. В приміщенні було встановлено три механічних молоти, там же знаходяться і п’ять печей з цегли на глиняному розчині. [Народна архітектура українських Карпат. К.: Наукова думка, 1987. C. 178-179]

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

 

 

 

Потужні дубові стояки, які тримають на собі весь робочий механізм, глибоко вкопані в землю

 

 

 

 

 

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

 

 

Молот-"гамр" і наковадло. Брус, на який кріпиться молот, виготовляють обов'яз-ково з бука, який росте попід лісом (тобто не на відкритому просторі, але й не серед лісу), отже, є більш пружним і міцним

 

 

 

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

 

 

 

Піч і деякі інструменти коваля

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

 

 

 

 

Інсталяція з металевих виробів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подвір'я музею. Будівля "гамори" - праворуч.

Фото Олени Крушинської, 2008 р.

 

 

 

 

 

 

Охоронна таблиця

 

 

 

 

 

   


 

 











Побачити роботу ковалів


Як правило, ковалі працюють в кузні щодня з 8,00 до 16,00 години. Зараз, крім господаря кузні, тут працюють ще 4 ковалі. Проте, надійніше буде попередньо узгодити дату та час приїзду із господарем Віктором Петровці, тел.: +38-067-902-77-21, щоб гарантовано побачити "гамору" в дії. 


Село Лисичево знаходиться в Іршавському р-ні на лівому березі річки Лісичанки, яка впадає в Кушніце в Боржаву, на віддалі 50 км від райцентру. Краще до нього можна доїхати через Сваляву. Телефон сільської ради с. Лисичево +38-03144-74-521.

Фотографії Олени Крушинської, сайт "Дерев'яні храми України"

 



Погода
Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Наше опитування
Звідки ви про нас дізналися?
Всього відповідей: 355
Статистика
счетчик посещений